День осінній – наче погляд, синій –
Усміхнувся сонцем променисто
І на зміну дощовій свитині
Удягнув мережанку барвисту.
Дзенькають під вітром віти кленів,
Золото скидаючи невпинно.
Замінила й вишня лист зелений
На гаряче руно златопінне.
І нехай дерев рідіють крони
Й незабаром холодом повіє,
Ця осіння пісня неповторна
Нам лишає паросток надії.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2016
автор: Ірина Васильківська