Взялися останнім часом
Керівні особи
Все частіше «залягати»
На страшну хворобу,
Через яку їм раптово
«Відказують» ноги
І вони самі ходити
Вже «не мають» змоги.
Але та страшна хвороба
Їх тоді вражає,
Коли злочин чи крадіжку
Хтось із них вчиняє,
І лише повістку в суд
Судді їм вручають,
Всі в візочки інвалідні
Вмить «пересідають».
Та чому не гнулись ноги
І зле не ставало,
Коли гроші народнії
Нагло розкрадали?!
І не треба комедії,
Панове, «стругати»,
Бо й насправді отаке
З вами може статись.
І колись покрутить дійсно
Руки й ноги ваші,
Як будете й далі красти
Народнії гроші.
Бо згадайте, як колись
Вас навчали в школі,
Що не падуть людські сльози
На землю ніколи.
26.9.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690965
Рубрика: Сатира
дата надходження 26.09.2016
автор: тарпик