Хвилі потоку гойдають
Відблиск зірок і світло повні,
Вітер жовтневий сум
Проганяє вздовж берегів.
Спалах небесної люті
Розкидав каміння назовні.
В тумані узлісного лугу
Шепотіння снує рогозів.
Тишу дірявить
Крик боротьби.
Нести потугу у Случ,
Зібравши всю силу приток.
Відкинути неспокій
У передчутті злої загрози.
Слова давніх молитв
До всіх порозносить заток.
Берегти все життя
Попри днів зажурних морози.
Темінь прорізують
Іскри незнаного бою.
Тече бурштинова сльоза
Волинського лісу у вишній світ.
Похмурі мовчазні дерева
Могли б засудити гріх нових часів.
Плин вод Тня крізь болота
Хижо перетинав ворожий лихоліт.
Сваволя чужої зневаги
Тонула під співи руських голосів.
Знов тиша і хвилі
відсвічують повню.
4-38/26.09.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690994
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 27.09.2016
автор: Юрій Ноєвий