Зламать струнку Тополю в полі якось Вітер захотів.
Так лютував! Літав навколо, все гнув гілля, сердито вив...
Та не вдалося. Розсердився... й геть полетів!
Бо поряд Клен стояв розлогий, Тополю ту він захищав.
Міцне коріння в того Клена, розкішний чуб Кленок той мав.
- Стійко тримався! - Дуб старезний того Кленочка похвалив.
А Клен у відповідь різьбленим листом своїм зашелестів
й промовив так:
- В Тебе навчився, тому і вистоять зумів.
- А ще... ту молоду Тополю ти так відважно захищав!
- Тополю захистить вдалося, бо Ти ж мене цьому навчав.
Отак в житті воно насправді... Насправді є.
Вітрам ніколи не зламати тих, Хто уміє захищати і берегти
життя своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691027
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.09.2016
автор: Надія Башинська