Туман по долині, туман,
Поля. ліси огортає.
Спішить додому козак,
Коня свого підганяє.
Ой, коню мій вороненький,
Ой, коню товаришу мій.
Біжи по дорозі рівненькій,
До дівчини спіши ти мерщій.
А коник зубила кусає,
Копитами він цокотить.
Козак в сідлі дрімає,
Бо третю нічку не спить.
Ой, коню мій вороненький,
Ой, коню товаришу мій.
Біжи по дорозі рівненькій,
До дівчини спіши ти мерщій.
Далеку, довгу дорогу,
Козаченько уже подолав,
До своєї дівчиноньки,
Що вірно він її покохав.
Ой, коню мій вороненький,
Ой, коню товаришу мій.
Біжи по дорозі рівненькій,
До дівчини спіши ти мерщій.
На подвір'я кінь забігає,
Знесилений коник стає,
Козак милу свою обнімає,
Завтра весілля їхнє буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2016
автор: dashavsky