Кохання і прадавні боги

[b]Готувати  поля  для  засіву
Молити  богів  про  врожай,
Сіяти  зерно,  пряності,  трави
Уповати  на  милість  богині
Піднести  дари  Артеміді
Просити  у  неї  плодів
Що  земля  так  дарує  натхненно..
Просить  щоб  сади  дарували  плоди
В  Посейдона  просить
щоб  ласкавими  стали  води..
І  дощі  омивали  врожай…
А  вночі  мандрувати  до  Гекати
Богині  магії  могутнього  чаклунства…
Просити  про  кохання  й  забуття…
Або  любов  або  уповільнити  серця  биття…
Потім  піти  до  самого  Гефеста,
Промову  говорить  як  творить  маніфеста..
Щоб  меча  він  кував  із  найкращої  сталі
Потім  взявши  в  руки  зброю  до  бою
Яблуко  розбрату  цінне  і  безцінь  водночас
Подарувати  Афродиті,  завоювати  любов
Піти  з  мечем  боротись  за  кохання,
Здобути  на  заздрість  всім  богам,
Не  схилитись  на  зло  ворогам…
Підіймати  кубки  із  вином  во  імя  Діоніса
Вино  п'янить,  немов  життя  завіса...
Піти  в  майбутнє  час  не  проти  нас…
Великий  урожай  і  яблуневий  спас…
І  вже  нема  отих  богів,  і  пантеонів  вже  нема…
Та  є  любов,  що  ожила  тоді  і  зараз  ще  жива,
Попереду  жнива,  і  серце  стомлене  і  темне
Як  я  люблю  чи  ти  згадаєш  ще  про  мене…
І  я  між  пантеонів,  тронів  і  химер,
Поміж  горами  радості  і  тьми  чекаю  нової  зими
Що  охолодить  почуття,  замерзне  радість  і  тривога…
Може  тоді  я  зрозумію  чому  не  украв  тебе  у  Бога
Для  мене  радше  ти  свята,  свята  як  роси  в  стоголосі
Немов  зоря,  немов  Аврора,  мов  діаманти  в  небі
Неначе  ківш  сплетений  з  зірок..
Я  хочу  зробить  свій  перший  крок  
у  вічність  сплетену  намистом,  
та  ти  далека,  десь  в  зірках,
Мій  перший  крок  одвічний  крах…
Піти  до  друїдів,  шукати  рятунок  в  природи,
Пізнати  їхні  таємниці,
Дізнатись  що  живемо  в  трьох  світах,
Одвічне  горе,  й  радість  та  безмежна,
А  третій  світ  це  той  в  якому  ми  живемо…
Кожна  рослина,  дерево  і  цвіт
Це  цілий  світ  що  серед  нас,
Який  любити  ми  повинні..
Якщо  всі  трави  мають  душу,
І  дерево  якому  сотня  літ,
То  значить  і  людина
Це  істина  це  фенікса  політ…
Живемо  в  різних  ми  світах,
у  паралелях  недосяжних  …
Де  ти  цариця  весняна,
а  я  блукаю  наче  в  хмарах
Бажаючи  твоєї  паралелі  досягти….[/b]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2016
автор: Ростислав Мельничук