І я не можу творити задумане,
ти керуєш моїми думами,
ти керуєш моїми бажаннями
і часом здається ти з каменю,
наче серця у тебе нема.
Та я знаю що десь там дріма
у глибинах твоєї суті
між рядками ненависті й люті
ще не бачена ніким ніжність.
І я завше гублю свою гідність,
і я завше мов дурень останній
зустрічаю геть кожне світання
із тобою(на жаль, лиш у думці).
Всі закохані - дещо безумці,
й я поповнив вже їхні ряди.
Хоч відкрито і інші ходи,
я не в силах рухатись далі.
Неспроможний позбутись печалі,
я МО-ЛЮ-СЯ на тебе! Чуєш?!
Але ж ти мене не врятуєш.
Я нашив би на серце латку,
і почав би усе спочатку
так як тільки я сам захочу,
але ці твої кляті очі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2016
автор: Іра Клочанюк