Втомився трохи, огрубіли
Душа і тіло, та вона
Мене, як лицаря, зустріла,
Вітала щиро, як могла.
Хотів ледь збайдужілим бути,
Хоч сам купався в похвалах:
Занурювались в чуба руки,
Журчали ніжністю слова.
І, як завжди, така далека
Й близька водночас кожен раз,
Не повелася на поета,
З ним не злетіла на Парнас.
Не склалося! Вже після ночі
У раннім відблиску зорі
Сказала, дивлячись повз очі:
«Більш не прийду, пробач мені…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2016
автор: Г. Король