Коли його душа покриється густим пилом,
Коли в його кімнаті зів'януть всі вазони,
Коли за вікном все швидше змінюватимуться сезони,
Коли весь папір буде забруднений чорнилом.
Коли він переб'є у хаті таки весь посуд,
Коли він зовсім не буде покидати кімнату,
Коли їжею на цілий день стане зерня гранату,
Коли з ним навіки попрощається розсуд.
Коли він перестане рахувати години,
Коли завісить у кімнаті усі дзеркала,
Коли його батареї більше не даватимуть тепла,
Коли у кімнаті буде менше повітря, ніж павутини.
Коли він надовго забуде, що таке сон,
Коли він почне зливатися з білими стінами,
Коли від цілого світу захищатиметься колінами,
Коли сам себе захопить у тривалий полон.
Він зрозуміє, що десь і щось пішло не так.
Але тоді йому вже не допоможе ніхто,
А він одягне своє старе чорне пальто
І сяде на, завідома розбитий, літак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691731
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.09.2016
автор: Чудна Пташина