***

Вони  пливуть  на  човні  
невідомо  куди.  По  течії.  
Вони  розіб'ються  дзвінко  немов  гра  на  гітарній  струні.  
Вони  -  обезкрилені.  Вони  і  твої  і  мої.  

Вони  допливуть  до  кінця  водопаду.  
Туди  де  їх  вже  чекає  безвихідь.  
У  них  один  шлях  -  до  чарівного  саду.  
Туди  де  вони  перетворяться  в  мідь.  

Вони  знають  що  скоро  настане  кінець.  
Вони  навіть  змирились  із  цим.  
По  них  скоро  прийде  за  душами  жнець.  
Але  поле  його  буде  пустим.  

Вони  гадали  що  їх  напасть  омине.  
Вони  не  знали  що  вона  це  вони.  
Вони  сподівалися  що  все  це  мине.  
І  не  знали  що  лунає  останій  звук  їх  струни.  

Вони  пливуть  на  човні  
невідомо  куди.  По  течії.  
Вони  розіб'ються  дзвінко  немов  гра  на  гітарній  струні.  
Вони  -  обезкрилені.  Вони  і  твої  і  мої.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691788
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2016
автор: Орфей-Діоніс Хронічний