Свідомо приймати або не приймати —
усе, що різнить нас від нижчих приматів.
Отак наприймаєшся зопалу рішень —
і крутиш педалі, мов злий велорікша.
Чарчину тримати або не тримати?
Ще трішки — й запишуть у нижчі примати.
Продай патисони, купи сальтисони
і фарші крути замість лускати сонях.
У вищих же колах найнижчі примати
збираються рішення вкотре приймати.
Отак наприймаються: глядь — уже й криза.
Накрутять тарифи і мізки на призов.
Так волю даєш нутряному примату —
і в кайф з аквалангом туди поринати.
Лиш мавпа тим часом із докором гляне
на твій полірований зовнішній глянець,
загляне всередину, шкіру задерши,
на те потаємне іржаве відерце,
що й ангел у шоці відхреститься брати,
і мавпа відмовиться визнати братом.
За доказів браком
і якості браком.
Боги констатують: "Дууурний неборака..."
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691827
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.10.2016
автор: Олександр Обрій