Я іду по стежині до своєї хатини,
Де у вишнях щовечір живуть солов’ї,
Де під посіччю* завжди заплететься ожина,
Де так пишно калина зацвіте на весні.
Завжди біг я додому, де біліла хатина,
Біля тину, де липа медово цвіла,
Де до церкви матуся одягала хустину,
Де весною на берег розливалась ріка.
Де б не був я на світі, та вертаюсь додому,
Бо єдина дорога додому веде…
Поклонитись я можу в своїй хаті святому,
Бо душа моя вічно у цім домі живе.
Посіч*- кущова загорожа від дороги(місцева назва)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691958
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2016
автор: Віталій Назарук