Не спить Донбас: трясе його, гойдає…
Глибокі рани у землі й серцях.
І діти, й матері кричать-ридають.
Живого не лишилось горобця:
Ударна хвиля птахів цих убила,
(Аякже, українські й горобці)…
А скільки доль, життів людських згубили
Російські намуштровані бійці!
Підвал, мов вулик, у собі збирає
Напівроздягнений, сполоханий народ,
А може східний «брат» за те карає,
Що ти не український патріот,
Що так і не спромігся полюбити
І землю, й мову, лиш себе любив?
Тепер ось кров’ю змушений кропити
Ту землю, що недавно ще ганьбив,
Коли з Росії Путіна ти кликав
І триколором у Донбас манив.
Тапер вогонь смертельний, плач і крики,
І навіть світ не може щось змінить…
Донбасе, встань єдиною стіною
І ворогові шлях перепини,
Як хочеш вільною ти бути стороною,
Адже бандити – навіть не пани,
А терористи… В них жалю немає.
Росія ще й чеченців привела,
Душа до наших бід у них німа є -
Шайтан керує ними - не Аллах.
Той принцип, що рятуйся, хто як зможе,
Сьогодні не спрацює: то не так.
Лиш єдністю народ наш переможе,
І запанує мир тоді в містах,
І засміється сонце величаво,
І завесніє в душах у людей,
Як зло вороже наш народ розчавить,
Й нова держава квіткою зійде!
14.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692055
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 02.10.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)