У порожнечі душ відлуння не шукай,
Його ні сонцю не знайти, ані вітрам.
Не злись, байдужістю не бий, не докоряй,
Бо незнайома навіть тінь жалю катам.
У порожнечі душ – пітьма, хоч ріж ножем.
Ще не проросле, згине в темряві зерно.
Без світла дихати?..та й не зітхнути вже,
Там замуровано невидиме вікно.
У порожнечі душ не знайдеш і куток,
Щоб від зотління сивим пилом звечоріть.
Відлуння котиться від зболених думок,
Безодня вкотре виллє гнів тисячоліть.
У порожнечі душ завмерли відчуття, -
Скотились в безум у погорді кажани.*
Презирство глумом обернулось викриття -
Глухий не хоче чути, скільки не стогни…
У порожнечі душ…
03.01.2015.
Ред .30.09.16.
*Коли готи підступно розіп’яли Божа та його синів і воєвод, на підмогу антам прийшов не лише Велимир із смолянами.
Бог сили та війни предужий Тур злетів на землю і став у ряди воїв яко лицар землі слов’янської..
Одного разу Тур далеко заглибився в готські землі й самотужки, своєю страшною булавою розмахуючи, здобув готський город. Та його нічого не привабило – тільки одна юна полонянка, руда царівна на ім’я Гертруда. І закохався могутній слов’янський лицар-бог у тендітну чужинку .
Та готська царівна не любила слов"ян, не любила й Тура, навіть четверо спільних дітей навчила ненавидіти батька та його рід.
Розгнівався Тур,бо був же таки богом і прокляв всіх готів,свою дружину і дітей.
Так з’явилися на світ і розповзлися , розлетілися усюди щури-пацюки, миші та кажани, що їх готська злість спородила…
Легенда з книги С.Плачинди “Київські фрески”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692061
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2016
автор: Ліна Ланська