Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690728
Знову зашуміло море
і хвиля била в береги,
хто слухав море, не радіє,
плач тихий чутно чий?
До моря ішла Афродіта
що ніс пошкодила й щоки,
хто був у тому винен?
Винні були граблі?
Граблі біля землі лежали,
хтось кинув, коли працював,
дівчаток зграйка мимо бігла
стиглим виноградом ласувать.
І не добігла: кабачкове листя
ховало небезпеку не одну:
граблі вискакували звідти
і били боляче в щоку.
Були граблі у неї справжні,
не придумані і без прикрас,
сидить сумная Афродіта
з розбитою щокою у цей час.
Із скривавленим хітоном
до моря дальнього біжить,
щоб матері своїй жалітись,
а вона стане лікувати вмить.
Хвилюється ласкаве море:
образити хто доню смів?
Це був держак залізний,
серце й душа іще цілі…
Загоїться у неї ранки,
і не залишиться слідів,
але ставати знов на граблі
ніхто тепер не захотів!
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694850:
1.09.2016.
Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692070
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 02.10.2016
автор: Светлана Борщ