Поет - не герой!
Не вважайте поета героєм!
І, повірте, він не герой,
Він робить лиш те, що вміє і може,
Але він не солдат, не воїн, не той!
Коли він сидить собі вдома,
І пише про битву високі вірші,
Він лише віддає паперу простому
Свої думки – краплини душі.
І не треба йому дифірамбів,
І не треба йому нагород,
Він повинен робить те, що може,
Але він не герой й не пророк!
Просто зорі склались чи випадок долі,
Що слова мають силу стаючи у рядок,
Це лиш праця, а не геройство,
Це лиш фатум, прокляття чи рок!
І не треба поета возносить -
Лаври, велич, людське визнання,
Не йому це і не для нього -
Він не ставить під кулі життя!
То за що йому лаври? За що йому слава?
Чом всі знають його ім’я?
А солдата простого, що зараз вмирає,
Пам’ятатиме тільки рідна сім’я…
Чом він жити повинен вічно,
У словах своїх, паперових думках…
А солдат, що загинув трагічно -
Кане в Лету, піде мовчки у прах?...
Не герой поет і не геній!
І не треба йому визнання!
Це солдату простому треба,
Й не по смерті, а за життя!
Опустись, поет, на коліно,
Перед воїном простим!
Це лиш він захища Україну!
Він герой України, не ти!
Ти лиш раб його і писака,
Ти йому маєш лаври вдягти!
І ступні його омивати,
Мають вірші усі твої!
І затямте «носаті» поети,
Що Пегаса ловили за хвіст -
Може вірші ваші й крилаті,
Але це лиш уміння і хист!
Не хизуйтеся цим і спустіться,
З тих висот на, які піднялись!
Вас підняв туди смертний воїн!
І для нього працюй, і за нього молись!
02.10.2016
До чого цей вірш?
Скажу відверто, зачепило фото 19 річної щасливої дівчини, якій дали державну нагороду за військову поезію (там ще було приписано за волонтерство, але на поезії зроблено акцент). Вона гордо іменує себе поетом! Нічого проти не маю! Дай Бог їй здоров’я! Але в голові одразу в мене постали обличчя хлопців, які по пів року не можуть вибити в чиновницьких кабінетах посвідчення УБД…та батьки загиблих, які зараз в судах доводять, що їх син таки загинув на фронті. Про нагороди вже мовчу! Іноді хлопці реально за геройські подвиги (на межі життя і смерті!!) не те що нагороди не отримують, а й спасибі ніхто не скаже…
Згадалась Ліна Костенко, яка відмовилась від звання Героя України, і Сашко Положинський, що співав «Я не хочу бути Героєм України», і Кузьма в якого теж не було нагород і, якого більшість молоді почала любити після смерті, ніби як дань патріотичності та моді…Гірко так стало…от і вірш такий вийшов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692080
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 02.10.2016
автор: Північна