На себе надіймось
(Сонет)
Щось довго та роса на сонці гине,
а злочинам Кремля немає спину.
І стільки є на світі Україна,
все супроводжують її руїни.
Туди, де ллється кров, де стрілянина,
матуся мусить виряджати сина
полеглому героєві на зміну.
І встояти він мусить неодмінно.
Бо хай там що, Америка, Європа
за нього землю кров’ю не окроплять
у битві із агресором російським.
Лиш наше і ніяке інше військо
звільнять Донецьк, Луганськ та Севастополь.
Отож на себе тільки і надіймось.
––––
©Анатолій Загравенко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692134
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.10.2016
автор: Анатолій Загравенко