***

Ти  сидиш  і  дивишся  на  мене  зверха  
У  червоному  під  низ  
Я  намагаюся  піднятися  доверху  
Але  спускаюся  на  низ  

Ти  вся  така  моя  й  гаряча  
А  я  такий  весь  опохмілий  
Як  в  караулі  постать  вся  така  стояча  
І  з  автоматом  я  стою  такий  невмілий  

І  ти  благаєш  щоб  у  тебе  я  стріляв  
І  на  це  мене  ти  провокуєш  
І  просиш  щоб  тебе  я  обійняв  
Чому  б  і  ні.  Ти  все  смакуєш.  

І  я  стрілятиму.  І  на  руках  у  мене  ти  помреш.  
І  я  співатиму  що  це  була  геройська  смерть.  

Сьогодні  всі  залишаться  живі.  
І  бій  закінчиться  нічим.  
Й  дороги  наші  всі  такі  криві  
Ведуть  з  тобою  степом  мокрим  і  пустим.  

Ми  воювали  бо  були  молоді.  
Ми  билися  аби  припаси  були  пусті.  

Ти  вкотре  повертаєшся  до  червоного  під  низ.  
І  провокуєш  на  нову  війну.  
Але  солдат  пішов  уже  в  землі  на  низ.  
За  нього  вже  стріляють  інші.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692274
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.10.2016
автор: Орфей-Діоніс Хронічний