І досить погляду наповнить порожнечу,
Коли все тіло - блискавка і грім...
І кожен крок - це вже таємна втеча
Мого безумства - тереном твоїм...
Не треба слів... Промовисте тремтіння,
У павутинні сумніву й снаги,
Озвучить спантеличине сумління
В ту мить, коли розталі вже сніги
Самотності топитимуть розлуки,
Роз'єднані у лихослів'ї днів,
Водоворотом бажаної злуки,
В якій вже не шукаєш берегів...
І подиху замало зупинитись,
Щоб увібрати все блаженство миті...
Де погляд - доля, варто їй коритись,
Коли зіниці спраглі та відкриті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692303
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.10.2016
автор: Вадим Димофф