Спогади падають в серце туманами.
Може то сни з їх гіркими оманами.
Тільки так тепло від доторку осені,
Хоч під ногами холодними росами
Стеляться, стеляться трави замріяні,
Листям заквітчані, золотом всіяні.
Спогади, спогади димом під кленами
Ріжуть уяву яскравими сценами.
Я пригорнусь до тополі високої:
Дай мені витримки, сили і спокою,
Ладу в думках і не мучитись в здогадах,
Не загубитись у снах і у спогадах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692360
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.10.2016
автор: Любов Вакуленко