Малює осінь пензлем, золотим
Погожі дні і листяні діброви,
Журбу за літом хоче розбудить
Калиновим листочком, ледь багровим.
Але красі завжди радіє світ…
Коли ж душа уп’ється сном, осіннім,
Тоді радіє жовтню пізній цвіт,
Й гриби, останні, купками рясніють.
Здається, осінь в казку забрела,
Зачарувала дні і світлі ночі.
І голубіє річка край села,
Немов доповнить цю картину хоче.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692404
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.10.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)