[b]
[color="#db491c"]Осінь, час лишатися удома,
Знаю, ти, мабуть, один із тих,
Хто не ходить потайки довкола,
До весни не ступить за поріг.
Хто не стисне руку їй до болю,
Не здригнеться від її «пробач».
Хто завжди псує своєю грою
Дійство, де лише один глядач.
Залишайся, де рипить підлога.
Де парує кава або чай
Де потерті шафи, як залога,
Дощовий закрили небокрай.
Склянку наточи гіркого трунку,
Мовчки випий - тут не треба слів.
Осені останнього цілунку
Не чекай, обіймів – поготів.
[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692426
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2016
автор: Стах Розсоха