Крадеться осінь в тиші вечоровій,
Поклавши тихо руку на плече,
І вже ніщо у сумерках вечірніх
Не каламутить душу, не пече.
Весняну дзвінкість осінь втихомирить
І літа пісні прозвучить акорд...
Багрянець, цнотно завстидавшись в листі,
Виводить трепетно із золота декор.
Я обніму тебе тихесенько за плечі,
Шепнувши в вушко слово золоте,
Ми по коліна забрели з тобою в осінь,
Але в душі весна бузком цвіте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова