В старому гомінкому ресторані
Серед хмільної, веселої юрби.
Раптом розпізнав знайомий образ твій
Як ніжно... Крадькома поглянула ти.
А біля тебе пан в літах, поважний,
Про щось, на вухо тобі розповідав.
Та погляд твій сумний, але уважний,
Про наше минуле мені нагадав .
Про наші зустрічі...Там... В чистім полі
Де п'янкі пахощі сіна вдихали
І на копицях, обнявшись, рахували зорі
А навкруги нас - коники дзюрчали.
Та, доленька свої закони мала,
Ти в Польщу, легкого життя шукати.
А я не зміг залишити Карпати
Остався біля батьків та рідної хати.
Чарівно музика лунала в залі
Тебе поважно до танцю запросив,
Та затремтіла твоя рука в моїй
І тихо:-То, як живеш?-проговорив.
Мені, аж біль в руці...Її зігріла
На очах виступила скупа сльоза.
Розгублено, з жалем, прошептала
-Ой нелегка доля, доленька моя.
Моя щира подяка Ніні Незламній за допомогу у написанні цього вірша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2016
автор: dashavsky