Жовтоока осінь
додає у каву
серпанкову просінь
та кумедні барви.
На сріблястій ковдрі
павутиння впало,
ллє як із безодні
з неба дощ зухвало.
Листя неавагомі
ще летять додолу,
та цілує вітер
горобину голу.
Горобинне щастя
віднесуть лелеки,
в осені запястя
в золотих браслетах.
Як рубін рясніє
горобин намисто,
знову багряніє
осінь золотиста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692669
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.10.2016
автор: Ниро Вульф