У Франківську дощ іде безкінечний
і сонно блимають у ньому ліхтарі,
уважно дивляться, неначе оком,
заплаканим, як світло уночі.
Це світло ночі не самотнє:
наче краплина у безмежності вогнів,
навколо видно блиск доріжок мокрих
і чутно шарудіння швидких шин.
Відблиски листя в мокрому асфальті,
блищить через води потоки світлофор,
зелений колір він покаже в цю хвилину,
нехай буде таким, де ми і дощ...
У Франківську дощ і це надовго:
тільки почався для осінньої пори,
вибагливо мозаїки складуть узори
із листя, мрій, надій і снів…
4.10.2016.
Анімація із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2016
автор: Светлана Борщ