Ну, ось ти йдеш! Я знаю, ти йти мусиш.
Твоя душа роздвоєне на два.
Ти ,покрадьки від мене ,сльози сушиш,
Щоб я не плакала. Це не твоя вина.
Я все ж ридаю, знищена надія
З тобою доживати старший вік,
У тебе муж, я мама, що ж я вдію?
Бажаю щастя ,що Бог тобі прирік.
Я буду вірить , ти моя лелека,
У рідну хаду згодом прилетиш
І зменшиться дорога та далека,
Я пригорну , і буде як колись.
Цей вірш зрозумілий тільки мамам! Моя доня живе далеко.Думалося переїдуть ближче до нас, та не виходить. Завтра відїжджає. Не знати чи коли ще побачу її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692696
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2016
автор: горлиця