Люди дуже жорстокі і пора уже це усвідомити.
В них не серце, а камінь, хоча, - не у всіх.
Знай, що навіть не встигне ніхто про це повідомити,
як засадять ніж в спину, коли тішить тебе так твій успіх.
Ти не думай. Насправді, не все так погано.
Ти живи і твори. І будуй і втілюй в життя
мрії твої всі божевільні та потаємні.
А воно все розставить над і, й ти, можливо, знайдеш сенс буття.
Я бажаю тобі завжди бути собою.
У найтяжчі хвилини знай, що ти не один.
В двадцять першому віці, де війна за війною
жити тяжко, та в Батька свого не один ти син.
І буде ще, що впадеш - на коліна, на груди,
І обличчям додолу, можливо, впадеш.
Знай, що всяке в житті твоєму ще буде.
Ти завжди пам’ятай, куди саме ідеш! ©
6/10/2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692808
Рубрика: Нарис
дата надходження 06.10.2016
автор: Марія Микуляк