Ти знаєш, а я донор крові.
Дарую життя, не можу інакше.
Не знаю в обличчя врятованих мною,
Та серце від любові до них стає м’якше.
Говориш, що боляче й страшно?
Дай руку свою і я поведу.
Боляче – згасати завчасно,
А я кров’ю своєю біду відведу.
Коли ти живеш не лише для себе,
Весь світ пізнаєш і любов не шкодуєш,
Тоді безліч можливостей будуть знаходити те́бе,
І ти ні про що у житті не жалкуєш.
Даруй себе іншим, не будь ти жмикрутом,
Не будь товстошкірим, байдужим, німим.
Іди вперед з вірою, Божим маршрутом.
І будеш душею завжди молодим!
6.10.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692907
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2016
автор: Анастасія Шаповал