Чари осені
(Сонет)
Журавлі, немов людські літа
не весняно-юні, а останні.
А принишкла осінь золота
ніби шле листи також прощальні.
Срібне павутиння проліта
в бабиного літа осіянні.
Вод, уже холодних, чистота
плине вдаль в прозорому тумані.
Завмирання стишена пора
у на зиму зораному полі.
Подорослішала дітвора
теж уже за партами у школі.
Час цілком легальний для бобра
з виводком на темних вод роздоллі.
–––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692930
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.10.2016
автор: Анатолій Загравенко