Берізка опустила коси,
Її вкривають зимні роси,
Трава пожовкла, вітер віє,
І засинають світлі мрії,
На зиму. Сонцю не збудити
Тих мрій веселих. Тільки вітер
Летить над маревом осіннім,
Пожовкле листя смуток сіє.
Іде зима, холодні ночі.
Як хочу бачити я очі,
Які зігріють Щастям чистим.
Вдягну із мрій своїх намисто,
Серпанком коси увінчаю
Й Весну Кохання дочекаюсь!
Мудра Бджола
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2016
автор: Ната Гончаренко