[b]До Фудзіями не дістались досі ми.
Затримані японськими богами,
Вдивляємося в горизонт із осені,
Вчимо жовтневі невеселі гами.
Сніжинки, передвісником безсмертя,
Тчуть саван на вершині людям прийшлим,
Що прагнуть доторкнутися осердя
Небесного. Позбутись снів торішніх.
Провідники в яскравих кімоно
Шепочуть, що повернення не буде.
Що краще пити молоде вино,
Зволожуючи пересохлі губи.
Біля підніжжя, де не дмуть вітри,
Біля вогню, де не холонуть страви
Де листю помирати без мети
Не заважають повсякденні справи.
Де можна після мандрів відпочить
На схилі літ старому самураю
І де ледь чутним тремоло звучить
Молитва за усіх вигнанців з раю.
Під застороги блідне сонця диск
І холод мрії сковує ночами.
У небі зорі тануть, наче віск
І скапують сузір'ям Фудзіями.
[color="#992525"][/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693033
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2016
автор: Стах Розсоха