Місяць зорі зібрав у долоньки і довго тримає.
Мені страшно якось. А якщо вони раптом впадуть?
А мій Янгол маленький мене у думках обнімає,
Жовтенята малі й вереснятка листопад вкрадуть.
Я залишила моє дівчатко якось без дарунка,
День народження твій розчинився... Не так мало буть..
Мала Відка завжди буде краща у світі чаклунка!
Ти ніколи малятко моє про оце не забудь!
А тепер одягай теплі чоботи й теплу піжаму,
Мала Відка одягне підбори і сукню із зір!
По зірках погуляємо! Вишлем своїм телеграму:
Щасливіших немає! Це правда! Манюнька, повір!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693234
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.10.2016
автор: Відочка Вансель