[i]Від людей я став самотній
І від світу ледве теплий,
Лишень сонце гріє душу
Мозаїкою барв...
Шумлять роки у вихорі буремнім,
Неначе в небі іноземнім
Шукаю істини причал
Та зітруть хмари почуття, -
Один залишусь знову я.
Долаючи останню втому,
Не знаючи шляхів додому,
Піду у ніч наосліп так...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693242
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.10.2016
автор: Мандрівник