Я ще ніжусь в іспанському сонці,
Хоча літа давно вже кінець...
Завезла б його сину і донці,
В них тумани заводять танець
Тут так тепло і осінь шовкова,
А у вас так давно вже дощі,
Шкода як, що не з вами, не дома,
Сиротіють без мене плащі...
А я сонця і теплого неба
Принесла би в долонях до вас,
До тебе, саменька школярко,
Живу тим... Не сплю цим не раз...
Як воля моя, - то змінила б
На дощ той - і сонце , й тепло,
І радісно ,в спокої жила б,
Від серця б мого відлягло .
З парасолькою всюди ходила б:
З роботи, до друзів, в село,
Своїми дітьми тільки б жила,
І усе, як годиться, ішло б.
А так... мушу жити у сонці,
А ви - при туманах й дощах,
Та ви , як промінчик в віконці,
На далеких моїх берегах.
25.09.03.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693330
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.10.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова