Хіба хто помітив, кого я ховав у цю зиму?
Як багато викопував ям та як глибоко в’ївся
Мерзлий лід з гірким присмаком диму в обвітрені пальці?
То останній був день. І відтоді я більше не злився
Не зривався, не гиркав, не скиглив, не згадував. Віриш?
Я її не кохав. Я від неї вже майже втомився
Так собі я сказав. Так собі я збрехав. Хіба зміниш
Хіба знівелюєш ті форми, що прийняло тіло
Огортаючись грушевим смаком в найперших обіймах?
Ти сміялась зі мною. А далі зненацька злетіла
Наче птах, наполоханий чистим ранковим промінням
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2016
автор: north wind