Які ж то губи Мавчині солодкі,
А скільки чар в сопілці Лукаша…
Магніти перси, що як дині прудкі,
А очі в небо прагнуть вирушать…
А Світязь знову гонить білу хвилю,
Де шурхотять піщані береги.
І лебеді у очерет до штилю,
Ховаються, бо це їм до снаги.
А хвилі все частіше набігають,
Лукаш чудові награє пісні,
Сміються верби і калина в гаї,
Завидують цій парочці лісній.
Вугрі замовкли між очеретами,
Вже сонечко збирається до сну
І Мавчин стан обняв Лукаш руками,
Свій лапсердак поклав попід сосну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2016
автор: Віталій Назарук