Летимо зі мною - разом дуже легко,
Не даремно крила є у нас обох.
Нас покличе небо - ми його лелеки,
У краї далекі летимо удвох.
Не марнуймо, люба, жодної хвилини
І не треба потім болю каяття -
Адже не шкодують дощові хмарини,
Що назад немає більше вороття.
Потім буде тиша. Тільки шепіт ночі.
Темрява і спокій. Зоряні шляхи.
Ти відчуєш простір. Не заплющуй очі -
Бачиш, як далеко рідні береги.
А назустріч - вітер. Обрій за туманом
І над ним світанку перші промені.
Там, де поєдналось небо з океаном,
Народилось сонце у новому дні.
То життя початок, світова колиска,
Одночасно давня і завжди нова.
Так лунає тиха пісня материнська
І радіє сонцю квітка польова.
Я торкаю ніжно твоє біле пір`я,
Ти мені шепочеш лагідні слова.
Твої ясні очі ніби два сузір`я
І мені здається, що ти знов жива...
Ти така прозора... Майже невагома...
Я тебе втрачаю. Зачекай, не йди!
Янголи - для неба. Скоро будеш вдома.
Ти нарешті вільна. Прощавай. Лети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69357
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.04.2008
автор: Foxy