За основу взятий цей вірш
Годинник, хоч на трішки зупинись.
Година-дві, повірте, це немало.
Запалимо свічу і як колись.
Вино наллю домашнє у бокали.
Настояне давно, а не гірчить,
Теплом руки чи то душі зігріте.
Не часто випадає така мить,
Осінній спокій бабиного літа.
Позаду метушня буремних днів
І будні сірі, біготня по колу.
Хотів завжди, сказати не зумів,
Те що відчув я не довірив слову.
І знову промовчу, бо що слова,
Важливі в цьому світі вчинки наші.
Для мене ти така як і була,
Загадка, не розгадана у часі.
Мої літа, вплелися у твої,
Ми дерева родинного коріння.
У щебеті онуків у дворі,
Удвох дощі зустрінемо осінні.
2016.
Відео тут - https://youtu.be/o8UHqPUEBdQ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2016
автор: Олексій Тичко