Цей краєвид мов писаний пером,
Що Бог сховав від розуміння миру,
По небу хмарний ковзає пором
Та сонячного возить пасажира.
Вклопотані скінчилися жнива,
Потік думок в душі зриває греблю,
До вирію збираються слова
Та падають, знесилені, на землю.
Їх підбирати, бавити – пусте,
Нехай повзуть до майбуття у поті,
Бо результат – весною зацвіте
І дасть плоди, але це буде потім.
Ще літо хоче розтягнути мить,
Ще музика вистукує серцева,
А осінь тут. А осінь вже не спить
І вохрою притрушує дерева.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693637
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2016
автор: rutzt