Люблю вас всіх, як Назарук,
В моїй душі ви відучора.
Сердечок ваших перестук,
Шаную, як Сашко Печора.
В Столиці також в Ірпіні,
Від осені весняна повінь.
Залишила у пам’яті ці дні,
Лягла на кручі наче сповідь.
Ще не забулася Волинь,
Яку так встигли покохати.
Ще стільки матимем світлин…
Здолаєм Південь і Карпати.
По скринях стільки рушників…
Ще на Поліссі тчуть серпанок.
Від гір високих до степів,
Як зірок в небі вишиванок.
Вкраїно наша, чудна Русь,
Одвічний запах рути й м’яти.
Оздоба Всесвіту – обрус,
Усю так хочеться обняти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693639
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.10.2016
автор: Дідо Микола