Всі слова у мені зашарілися,
Чи від холоду туляться в мушлю,
Шкандибають повільно на милицях,
Зариваються глибоко в душу.
Я їх звідти шкребу і виманюю,
Калачі їм солодкі підсовую,
А вони мене звуть безталанною,
Що не вміє вправлятися з мовою.
Ремінцем я небогам грозилася,
Що і кращих знайду, і більш правильних,
А вони примостились на вилицях
І гуртом прозивають лукавою.
Вже просила у них я і про́щення,
Обіцяла неміряно радості,
А вони, диваки доморощені,
Не навчаться ніяк толерантності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693800
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2016
автор: Оксана Дністран