Через роки, що огортав туман,
Прийшов я в сад, що акурат цвіте,
Враз соловей… Я знову забажав,
Вернути хоч на ніч ОТЕ святе…
Згоряли ми під співи солов’я,
А він тоді неначебто ридав,
Цвіла садками матінка земля,
А я кохав, я так тебе кохав.
Я знову прагну в наш ОТОЙ вогонь,
Згоріти б раз, навічно, без жалю.
Губами впитись в пахощі долонь,
Бо я люблю, як я тебе люблю!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2016
автор: Віталій Назарук