[i]Всім хто був...[/i]
Ставай травою.
Я відпустила тебе.
Срібними рибками в небі зорі цвітуть…
Пахне свіжим дощем…
Прийди росою.
Весна серпанком впаде,
воскрешаючи вічності суть —
злетиш у небо хрущем.
Дроздом на гілці,
Синім сонцем віол,
Чи очима рудого кота, що під зливою змок,
доторкнешся душі.
В руденькій білці
знайомий твій погляд, як сон.
І стократ помилок.
Фатальних,
безглуздих,
своїх…
Ставай травою.
Це вічність у колі утрат і надбань,
це просто життя —
все так і завжди.
І лиш грозою
все демони виють і кігтями рвуть навмання,
і цикута вини у душі.
Пробач.
Лети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693875
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.10.2016
автор: Marika