А може то була не ти,
наче був янгол милий,
він прилітав із висоти
і рятував усіх щосили.
Далеко залишилися бої,
вибух і темрява далеко,
біль проривався уві сні,
але ставало раптом легко.
Аж тут із темряви, мабуть,
раптово виникало світло,
у тому світлі була ти,
з лицем, наче відсутнім…
Пар декілька чужих очей
десь нагорі почаклували
і знову поринав у сон,
в якому тут, але відсутній.
Посеред темряви ночей
удалині бриніло світло
і янгола із того світла
темрява допустила спішно.
Схилився янгол, відійшов
і знову стало зовсім легко,
і поступово час прийшов:
спокійно стало і безпечно.
До тебе янгол підійде,
іноді буде зовсім різним,
та не потрібно прилітати:
він від дверей підійде білих.
А коли темрява мине
і зранку день розтулить очі,
то янгол знов поруч буде,
додає сили і здоров’я.
Хай янголи знову ідуть,
коли потрібно прибувають
там, де завжди їх дуже ждуть
і де земне життя тримають…
7.08.2016.
Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693985
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.10.2016
автор: Светлана Борщ