Ще плакав у закутку вітер
Дикункою синього лісу,
Збирала зів'ялі я квіти
І кликала душу-гульвісу,
Щоб та поверталась додому,
Де тепло і затишно завше
І легко приборкати втому,
Там чують усе, що ти кажеш...
Але не хотіла спокою
Душа, запізніло-розкута -
Сама по собі, за тобою
Блукала, шукаючи пута...
Я знову гукаю щоночі -
Не бачить, не чує, не знає,
Ніяк повертатись не хоче
Без мене шукає, шукає...
Пориви холодного вітру
Шматує розлючена осінь...
Вертайся, бо я вже не вірю...
Луною ж: а я... вірю досі...
Її все частіше лякала:
Замерзнеш - отак тобі й треба!
У відповідь тихо сміялась
Душа моя... з вірою в тебе...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2016
автор: Наташа Марос