З недописаної книги

...з  травневим  повітрям,  де  запах  дощу,  
з  розталим  березеня  снігом,  
чекай,  млинцем-спогадом  лиш  пригощу  –  
замажемось,  й  луснем  від  сміху,  

й  полізем  в  добіса  холодний  ставок,  
зігріє  глінтвейн  нас  під  мостом  –  
таких  не  було  і  не  буде  зірок  
яскравих  ніколи.  все  просто.  

ми  знаєм  куди  не  вернуть  журавлі,  
не  пахнуть  вже  так  сінокоси,  
в  яких  сміх  дзвінкий,  де  дурні  і  малі,  
а  вітер  куйовдить  нам  коси,  

і  осінь,  сп’яніла  від  трунку  інтриг,  
напившись  гірких  і  солодких  
сліз  горя  і  радості...  дивний  бліцкриг.  
і  все  занепало  в  зародку.  

так  кожного  разу:  відходив  “кінець”,  
і  нова  весна  наставала.  
вдягнули  троянд  ми  колючий  вінець,  
і  болю  з  часом  не  стало...  

...травневе  повітря,  і  запах  дощу,  
і  березень  той,  з  талим  снігом  –  
все  це  через  рими  я  вкотре  впущу  
в  ніяк  не  дописану  книгу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2016
автор: Андрій Майоров