Лікуй мене осінь, а хочеш зітри,
я довго вдавав із себе щасливого…
Мене не спиняли зливи й вітри,
і слова, що здавались безсилими…
Я так часто мовчав де не треба,
а де треба мовчати - то я говорив…
В власному світі складав теореми,
і правила неіснуючої гри…
Від себе втікав ховаючись в хаті,
та все поверталось як завжди не так…
І здавались думки ніякі, картаті,
і втікали рядки крізь клітинки в листках…
Лікуй мене осінь, а хочеш зітри…
Самотність моя – моя вічна фортеця…
Я так втратив багато коли говорив
і мовчав, та не накажеш для серця…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2016
автор: Матвійчук