Літа у сиву мантію вдяглися,
Позаду непростий життєвий шлях:
Не раз жовтіло й опадало листя,
Збиралися жита не раз в полях.
Води втекло немало в синє море,
Сушило сонце роси теж не раз.
Підходило і відступало горе,
І гаснув день, і знову загоравсь.
І бій щоденний, часто ледь поборний,
І млива смак життєвого гіркий,
І щастя, перемішане з журбою –
Мого життя то виткані роки.
Та я життя люблю іще сильніше,
Бо знаю, що воно лише одне,
І хоч здоров’я стало вже слабкіше,
Мій дух, любов ніщо вже не зігне.
12.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694201
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.10.2016
автор: Ганна Верес