То хто ти є у ці хвилини,
кому важливий твій дзвінок,
хто відчуватиме провину,
чиє мовчання як клинок,
стилет у серце міцно втятий?
І ким ти станеш через час
тобі дарований. Розплата
за миті щастя без прикрас -
твоє самотнє позира́ння
на перехожих відбиття́
і марні спроби в їх убра́нні
впізнати символ забуття,
чи риси милого обличчя.
А поки мовчки скажені́й
у трьох стіна́х - четверту вічно
Ламати ревно поклик твій.
Це позирання віковічне -
Твоє життя, твій ті́сний плай.
Щось невблаганно поетичне,
а втім - покута, вічний пай.
14/10/2016
Харків
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694256
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.10.2016
автор: Роман Глєбов